Тест · Психіка

Тест на шизофренію у дитини

Спокійний тест про те, що ти помічаєш у поведінці дитини. Він показує, наскільки щільно ці спостереження збираються докупи.

≈3 хв Питань: 16

A young lamb sitting in straw beside a small wooden stool with two mugs, in a sunlit barn with flowerpots and hay bales.

Якщо ти тут, то, схоже, щось у поведінці дитини тебе стривожило, і хочеться зрозуміти, що це. Тест не оцінює ні дитину, ні тебе: він лише показує, наскільки щільно те, що ти помічаєш, збирається докупи. Обирай те, що ближче до побаченого останнім часом, і в кінці отримаєш спокійне пояснення. Це займе близько трьох хвилин. А що, як тривога тут просто знак того, що дитина тобі небайдужа?

0%
Друзі кличуть у двір, удома гості. Що змінилося в тому, як дитина тягнеться до людей?
Дитина сидить за вечерею. Чи той самий настрій у дитини, що й раніше?
Дитина повертається зі школи. Скільки сил на вечір лишається у дитини порівняно з тим, як було раніше?
Дитина показує щоденник після контрольної. Наскільки навчання дитини погіршилося порівняно з тим, як було кілька місяців тому?
Дитина збирається на секцію чи сідає до мольберта. Наскільки заняття виходять на звичному для дитини рівні?
Дитина розповідає про свій день, і розмова стрибає з теми на тему без звʼязку. Наскільки складно за цим устигати?
Дитина щось каже, і слова зчіплюються не так, як звичайно. Як часто фраза виходить плутаною?
Дитина щось пояснює чи розповідає. Наскільки звʼязно й зрозуміло це звучить, як і завжди?
У двері дзвонить хтось із давніх знайомих. Наскільки дитина тепер підозріло ставиться до знайомих людей, чого раніше не траплялося?
Дитина йде до школи знайомою дорогою. Наскільки дитина тепер із підозрою ставиться до місць, які раніше не лякали?
Раптом змінюється план дня: скасували гурток, гості прийдуть раніше. Наскільки реакція дитини відповідає цій дрібниці, а не звучить як «щось не так» чи «це проти мене»?
Дитина розповідає, що чує, бачить чи відчуває щось, чого немає, і тривожиться через це. Як часто таке трапляється?
Дитина розповідає про щось незвичайне, що бачить чи чує. Наскільки легко зʼясовується, що це вигадка, яку можна припинити чи відкласти?
Дитина розповідає про те, що чує. Як часто це голоси, які між собою говорять, а не один простий звук чи слово?
Невидиме в розповідях дитини має свій сюжет: хтось чогось хоче, щось відбувається. Як часто дитина поринає в цю історію, а не грає в неї як у гру, якою керує?
Була навичка чи звичка, що трималася надійно: чистити зуби, завʼязувати шнурівки, збирати рюкзак. Наскільки вона зникла, хоча ні хвороба, ні велика подія цього не пояснюють?

Марина Ляднєва психолог

Надіслати тест

Як влаштований цей тест

Звідки питання, на що спирається шкала і чому результат — не діагноз.

Тест показує, наскільки щільно в спостереженнях однієї людини про дитину зустрічаються пʼять ознак: зсув від звичного для дитини, мова, за якою важко стежити, незвична насторожність, незвичні переживання, які описує дитина, і втрата освоєної навички.

Автор Марина Ляднєва

Оціни тест
4.9/5
Методика

Підсумок тесту відбиває лише погляд однієї людини на поведінку дитини, а не стан дитини. Запитання стосуються того, що відбувається вдома, у школі, у дворі: чи легко стежити за мовою, чи зʼявилася незвична підозріливість, чи дитина розповідає про те, чого поруч немає, чи не зникла звичка, що трималася надійно, і, нарешті, чи змінилися настрій, сили й тяга до людей та чи не погіршилися навчання й заняття. Дитина в цій розповіді участі не бере.

Тест не торкається ні внутрішнього світу дитини, ні історії розвитку й родини, ні питання лікування. Він не відрізняє шизофренію в дитини від звичних дитячих особливостей і лише показує, наскільки щільно збігаються спостереження. Уявний друг, страх темряви, розмови з собою — усе це властиве дитинству й саме по собі нічого тривожного не означає.

Про те, як відрізнити звичайне від того, що варто обговорити з лікарем, написано в матеріалі для дорослих, які піклуються про дитину чи підлітка. Загальну рамку про психоз дає огляд для широкого читача, не про дітей.

Тест не є діагностичним інструментом і не замінює фахівця. Він не визначає, чи є в дитини шизофренія чи інший психотичний розлад, і не покаже, чи виникне такий розлад. Діагноз ставить лише кваліфікований клініцист через всебічну оцінку з кількох джерел, у якій бере участь дитина, а не тест чи спостереження однієї людини. Результат відбиває тільки власні недавні спостереження читача. Будь-який результат, і найвищий також, не є тривожним вироком, а низький не означає, що нічого не заслуговує на увагу: він лише каже, що описане тут не вказує на цей стан.

Запитання

Чи нормально, що в дитини є уявний друг або що дитина розмовляє вголос із собою?

Так, це звичайна річ. Невидимий приятель, розмова з іграшками вголос чи страх монстрів під ліжком — знайомі частини дитинства, які самі по собі ні про що тривожне не говорять.

Як ставлять діагноз дитячої шизофренії?

Лише в лікаря-фахівця, і не за один візит. Він розмовляє з дитиною, розпитує про розвиток дитини й родину, призначає обстеження, щоб виключити інші причини. У галузі є міжнародні класифікації DSM-5 та ICD-11, але тест ними не користується.

Чи може тест сказати, що в дитини шизофренія?

Ні: цього не робить жоден тест, який заповнює дорослий. Потрібні розмова з дитиною й погляд із кількох боків, а цей тест відбиває лише те, що помічає одна людина.

Що варто згадати лікарю?

Не список дрібниць, а зміну проти звичного для цієї дитини, яка тримається. Улюблене заняття раптом байдуже, звична навичка зникла, а розповіді про голоси чи видіння тривожать дитину й не схожі на гру.

Якщо я бачу такі ознаки, чи означає це шизофренію?

Ні. Здебільшого за ними стоять звичайні пояснення: етап розвитку, поганий сон, гра, стрес у школі чи вдома. Одна-дві дивини ще не картина, а тривога за дитину сама нічого не підтверджує.

Джерела
  1. Kim, S. J. et al. Differentiating Childhood-Onset Schizophrenia From Other Childhood Disorders. PMC8958114.
  2. Kelleher, I., Connor, D., Clarke, M. C., Devlin, N., Harley, M., & Cannon, M. (2012). Prevalence of psychotic symptoms in childhood and adolescence: a systematic review and meta-analysis of population-based studies. Psychological Medicine, 42(9), 1857–1863. doi:10.1017/S0033291711002960.
  3. Dominguez, M.-G., & Garralda, M. E. (2016). Assessing and managing hallucinations in children and adolescents. BJPsych Advances, 22(6), 380–390. doi:10.1192/apt.bp.115.014738.
  4. Hamasaki, Y. et al. (2021). Testing the clinical application of the child psychosis-risk screening system (CPSS). European Psychiatry, 64(Suppl 1), S638. doi:10.1192/j.eurpsy.2021.1694.